ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДИТИНІ

Що таке ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) як проявляється і які особливості має у дітей
Що таке ПТСР

Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Пережитий травмуючий досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме у момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу у часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.

У кого найчастіше проявляється ПТСР

Чому одні люди, потрапивши в ситуацію, пов’язану з наднегативним впливом потужного стресу, з часом починають страждати від ПТСР, тоді як інші – ні? Виділяють три групи факторів, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР:

- інтенсивність травмуючої події, їїтривалість, несподіваність та неконтрольованість;

- сила захисних механізмів особистості та наявність соціальної підтримки;

- особисті фактори ризику: вік на момент травмуючих подій, наявність травмуючих подій та психічних розладів в попередні періоди життя людини.

Найбільш уразливими є люди у віці до 22 або старше 30 років. Щодо гендерних особливостей науковці зазначають, що у 8% чоловіків та 20% жінок розвивається ПТСР після травмуючих подій. Діти та підлітки так само перебувають у зоні ризику щодо розвитку ПТСР.

Водночас, кожна людина, яку зачепили військові дії, має свої переживання та реакції, що є абсолютно нормальними у відповідь на ненормальну ситуацію.

Важливо пам’ятати: психіка як дорослих, так і особливо дітей та підлітків, має величезні резерви для відновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці рідних та, за потреби, психологічної підтримки фахівців, людина може повернутися до норми після травмуючого досвіду. Детальнішу інформацію про це ви знайдете нижче.

Прояви ПТСР

Для того, щоб передчасно не лякати себе різними негативними наслідками пережитих травмуючих подій, необхідно зрозуміти, що визначає наявність у людини ПТСР. Важливо відзначити, що прояви ПТСР можуть зберігатись протягом тривалого часу.

До основних ознак, що визначають наявність ПТСР у дорослих відносять:

- напливи нав’язливих спогадів пронебезпечні для життя ситуації, учасником яких була людина;

- травмуючі сновидіння з кошмарними сценами пережитих подій, порушення сну;

- прагнення уникати емоційних навантажень;

- невпевненість через страх, і як наслідок – відкладання прийняття рішень, неконтактність з оточуючими;

надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність концентрувати увагу на чомусь тощо.

- як наслідок всього вищезазначеного – схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація, наркотизація, надмірний цинізм).

Прояви ПТСР у дітей

постійні згадування про пережиті події (нав'язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;

емоційне напруження, вияви агресії або ж навпаки – апатичність, депресивність, емоційна відстороненість;

порушення сну, страшні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та молодшого шкільного віку можуть плакати вночі;

підвищення рівня тривожності, очікування повторення подій;

порушення пам'яті, уваги, здатності вчитися;

постійне відігравання пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);

саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: нанесення самоушкоджень, алкоголізація, наркотизація).

Фази ПТСР

Як і будь-який процес, ПТСР має відповідні фази проходження, і далеко не завжди він утворює незворотні порушення особистості, треба розуміти, що для того, щоб людина «позбулась» ПТСР, необхідно звернутися за допомогою до спеціалістів та не уникати цієї проблеми.

Які ж фази проходить ПТСР:

Відчай – гостра тривога без ясного усвідомлення важливості того, що сталося.

Заперечення – безсоння, амнезія, заціпеніння, соматичні симптоми.

Нав’язливість – вибухові реакції, перепади настрою, хронічний стан гіперзбудливості із порушеннями сну.

Опрацювання – розуміння причин травми та горя.

Завершення – нові плани на майбутнє.

Що послаблює ризики виникнення ПТСР та сприяє зціленню

Для того, щоб знизити ризики появи ПТСР та сприяти зціленню, якщо ознаки розладу вже є, необхідно:

Для батьків:

психологічно стабілізуватися самим, завдяки нижче описаним крокам. Лише емоційно стабілізувавшись, ми можемо підтримати наших дітей. Водночас важливо пам’ятати, що батьки мають право на емоції. Дітям важливо пояснити, чому ви так реагуєте, але водночас наголосити, що з часом стане легше та ваша родина з цим точно впорається;

налагодити режим дня та повернути, за можливості, частину звичних справ;

заручитися підтримкою близьких – налагодити спілкування зі значущими людьми, якщо це надає вам підтримку та налаштовує на позитив;

включатися у фізичну активність (робити фізичні вправи або щонайменше – гуляти на свіжому повітрі);

обмежити перегляд новин та сортувати інформацію, яку ви отримуєте: обирати лише достовірні канали, які не транслюють кровопролиття та іншого вкрай негативного та негативно емоційно забарвленого контенту;

залучатися до допомоги іншим, адже волонтерування дає величезний ресурс;

звернутися за допомогою до психолога/психотерапевта, який допоможе опанувати техніки емоційної стабілізації себе і близьких та попередити або зупинити розвиток ПТСР.

Для дітей:

забезпечити (відновити) почуття безпеки;

залучати дитину до фізичної активності (фізкультура, танці, регулярні прогулянки на свіжому повітрі тощо);

відновити режим дня, наскільки це можливо (навчання в школі, якщо це доступно; виконання певних завдань; рухова активність; вчасний сон тощо), це надає дітям почуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя;

надавати дитині почуття єдності та підтримки (у першу чергу – з боку батьків або осіб, які їх замінюють): дитина має знати, що близькі люди поруч і вони її люблять; важливими тут будуть також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо;

вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;

дозволити дитині висловлювати свої емоції та почуття (не можна говорити “не згадуй цього” або “забудь про це” – навпаки, важливо надати можливість максимально висловитися та виявити емоції);

пояснювати дитині те, що сталося: правдива інформація, доступними для віку словами, розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливою і працює за для зцілення;

залучати дитину до соціальної активності: спілкування з однолітками, волонтерської діяльності в громаді, доступної віку тощо;

скеровувати агресію дитини та формувати здорові поведінкові рамки: попри те, що дитині може бути важко справлятися з емоціями, вона повинна розуміти, що кривдити інших, слабших або тварин – недопустимо;

надати доступ дитині до професійної психологічної/психотерапевтичної допомоги: фахівці підкажуть дитині та батькам, як справлятися з емоціями, як навчитися релаксації, як контролювати негативні спогади тощо, що допоможе попередити або зупинити розвиток ПТСР.

Отож, важливо не нехтувати психічним здоров’ям та, у разі виявлення ознак, що можуть свідчити про посттравматичний стресовий розлад у вас самих, ваших дітей або близьких, негайно звертатися за допомогою до спеціалістів – психологів та психотерапевтів, щоб не допустити тяжких наслідків перенесених подій.

Джерело: автори Анна Козлова, Тетяна Журавель

ЯКЩО ДИТИНА ПОВОДИТЬСЯ ТАК, НЕМОВ НЕ ВІДЧУВАЄ ЖОДНИХ ПОЧУТТІВ (РАДОСТІ ЧИ СМУТКУ).
Що з нею відбувається?

Імовірно, дитина відчуває дистрес. За сильного нервового потрясіння, особливо під час зіткнення з досвідом, витримати який дитині не під силу, вона може «зависати» в реакціях, часом не відчуваючи свого тіла. Дитина в стані дистресу може приховувати свої почуття. Потрібна ваша підтримка!

Як допомогти?

1) Створіть атмосферу любові та прийняття, щоб ваша дитина буквально «відігрілася» в ній. Проведіть разом час. Дайте їй зрозуміти, що сумувати, злитися чи хвилюватися — нормально. «Схоже, тобі нічого не хочеться. Напевно, тобі сумно. Це нормально!»

2) Поясніть дитині й те, що сталося.

Можливо, ви могли б поділитися з дитиною власними почуттями. Постарайтеся разом із сином чи донькою займатися чимось приємним — почитайте книжку, заспівайте, пограйте разом.

ДИТИНА ДУЖЕ ЧАСТО ПЛАЧЕ
Що з нею відбувається?

У результаті пережитого лиха в житті вашої родини відбулося багато змін. І це природно, що дитина сумує. Коли вона плаче, її організм виділяє речовини, що допомагають заспокоїтись. Діти дуже чутливі до емоційного стану батьків. Якщо ви самі відчуваєте непереборну печаль — зверніться по допомогу. Благополуччя вашої дитини залежить від вашого власного.

ДИТИНА ПОЧИНАЄ ПОВОДИТИСЬ НЕОБЕРЕЖНО, РОБИТЬ ЩОСЬ ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНЕ
Що з нею відбувається?

Може здатися дивним, але коли діти не почуваються в безпеці, то самі часто поводяться небезпечно чи безтурботно. Це спосіб дитини сказати: «Ти мені потрібна(ий). Доведи, що я тобі дорогий — захисти мене!»

Як допомогти?

Наскільки це можливо, дайте дитині змогу відчути себе в безпеці. Спокійно підійдіть і, якщо потрібно, візьміть її на руки. Дайте малюку зрозуміти, що те, що він робить, небезпечно, і що він дорогий вам. І що ви не хочете, щоб із ним трапилося щось погане. Не кричіть на дитину, будь ласка!

Небезпечна поведінка може бути проявом аутоагресії. Чому? Страх завжди збільшує агресію, але діти часто поширюють її на себе. Пограйте в ігри, що випускають агресію. І розкажіть дитині про більш позитивні способи привернути до себе увагу.

ДИТИНА ЛЯКАЄТЬСЯ ЧОГОСЬ, ЧОГО НЕ БОЯЛАСЯ РАНІШЕ
Що з нею відбувається?

Діти молодшого віку вірять у те, що батьки всемогутні й можуть захистити їх від усього. Ця віра допомагає їм почуватися в безпеці. Після того, що сталося, ця віра похитнулася, а без неї дитині стало страшніше жити в цьому світі.

Багато що може нагадувати дитині про пережите та лякати її (звуки петард, машини швидкої допомоги, люди, що кричать, переляканий вираз вашого обличчя). Ви в цьому не винні — це пережитий досвід.

У ПІДЛІТКА ТРУДНОЩІ ЗІ СНОМ: СОН ПЕРЕРИВЧАСТИЙ, СНЯТЬСЯ КОШМАРИ, ПІДЛІТОК БОЇТЬСЯ СПАТИ ОДИН
Що відбувається?

У перші місяці після сильного стресу кошмари — нормальне явище. Під час сну мозок інтенсивно обробляє інформацію про події, що відбулися. Однак якщо кошмар повторюється багато разів чи надто правдоподібний — доведеться згодом звернутися до психолога.

Уривчастість сну частіше викликається тривогою, якоюсь незавершеною справою чи спазмуванням м’язів, через яке складно розслабитись.

Як допомогти?

Поясніть, що так працює мозок. Розкажіть про те, що ви теж відчували страх, відчували себе безпорадно, і це нормально.

Придумайте порядок відходу до сну, який виконуватиметься за будь-яких обставин, і оголосіть, що він має бути дотриманий щодня. Тоді підліток точно знатиме, чого чекати. Обійміть і скажіть, що ви нікуди не пропадете. Ключова фраза: «Я з тобою, я поруч».

ГАРНА НОВИНА

Психіка дітей і підлітків має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції.

Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких.

Тримаємо стрій

Джерела:

«Ми пережили: техніки відновлення для сімей, військових, цивільних і дітей»

Практичні поради Світлани Ройз, Ірени Голуби та Ірини Малкіної-Пих.

UA MENTAL HELP

СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ:

-відчуття нестачі повітря або задухи;

-запаморочення, хиткість або млявість;

-миготіння чи прискорене серцебиття;

-тремтіння або дрижання;

-потовиділення;

-нудота або неприємні відчуття в животі;

-деперсоналізація або дереалізація;

-відчуття оніміння або поколювання;

-припливи тепла/холоду;

-біль або дискомфорт у грудях;

-страх смерті;

-страх втратити контроль чи збожеволіти.

️ЩО РОБИТИ:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай.

9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)

11. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

12. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

Як підтримати дитину в дорозі.

1. Розкажіть дитині про дорогу та причину поїздки. Проговоріть, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте. Зазначте напрямок руху та озвучуйте станції під час дороги. Це допоможе дитині відчути, що ситуація контролюється.

2. Подбайте про відчуття безпеки. Запропонуйте дитині взяти в дорогу з собою улюблену іграшкуЦе може відволікти дитину і надати відчуття зв’язку з домом.

3. Проговоріть правила поведінки в дорозіЗаради безпеки проговоріть, що коли ви зупинятиметеся на блокпостах, важливо поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному випадку не виходити з машини/автобусу.

4. Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Запитуйте, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт під час дороги, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички».

5. Допомагайте дитині впоратися з рівнем емоційної напруги. Гарно працює озвучування емоційЗапропонуйте дитині разом поспівати, погиркати, як ведмідь, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо».

6. Допомагайте дитині справлятися з втомою. Допомогти активізувати тіло, посилити кровообіг можуть поплескування по всьому тілуЦе може робити і сама дитина, і дорослий, який знаходиться поруч. Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте пограти в ігри:https://uni.cf/3KptFxc

7. Дбайте про себе. Турбота про себе – це турбота і про ваших дітей. Давайте собі відпочити, слідкуйте за диханням та потребами організму. Для зняття напруги та втоми ви можете масажувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.

Як матері стати менш вибагливою

/Files/images/Мама1.jpg Діти люблять діяти на власний розсуд. Але разом з тим їм потрібен хтось, хто любить їх безумовно. Хтось, хто не буде кричати на них, якщо вони зроблять помилку. Хто буде зберігати спокій, навіть коли вони вередують й впадають в істерику. Хто настільки вміє контролювати свої емоції, що буде слухати та співчувати, навіть якщо вони помиляються, засмучені, поводяться зухвало або ображають молодших. Хто вірить у них більше, ніж вони самі.Уявіть, що ви володієте всіма цими якостями. Саме про це мріє ваша дитина. Зрозуміло, не можна бути ідеальною мамою 24 години на добу. Ніхто не ідеальний, і в матерів є багато причин на те, щоб час від часу проявляти звичайні людські слабкості. Але ви можете щодня докладати максимум зусиль для того, щоб ставати на крок ближче до цього ідеалу. Коли щось не виходить – пробуйте знову й знову. Навіть маленький крок у правильному напрямку помітно покращує взаємини з дитиною.Але якщо ви думаєте, що ви могли б бути кращою матір’ю, ніж зараз, що ви з дитиною проявляєте негативну поведінку й не можете знайти вихід із цієї ситуації – вам потрібна підтримка. Ми часто говоримо собі, що потрібно краще старатися. На жаль, зайва вимогливість до себе не призводить до того, що ви стаєте кращою матір’ю своєї дитини. Навіть якщо ви вирішуєте бути більш спокійною в спілкуванні з нею, це не обов'язково дасть бажаний результат, коли ви відмовляєте собі в підтримці, яка необхідна вам для того, щоб заспокоїтися та впоратися з емоціями.Чим шкодить зайва вимогливістьСучасному суспільству притаманний міф про ідеальну матір. Вона повинна завжди виглядати бездоганно, готувати десять корисних й смачних страв протягом дня та при цьому бути найдобрішою, найтурботливішою, здатною до розуміння. Ніколи не підвищувати голос на дітей, піклуватися про їх психологічний, фізичний, емоційний та інтелектуальний розвиток. І, звичайно ж, водити дітей на всі можливі гуртки, щоб виростити найуспішнішу та найщасливішу ​​людину у світі.Коли жінка розуміє, що до ідеалу ще далеко, а щоденні зусилля в напрямку ідеальності призводять лише до втоми й роздратування, в неї опускаються руки. Це не сприяє зміцненню взаємин з дитиною, негативно позначається на здоров'ї самої матері.Уявіть, що у вас є кімнатна рослина, яке в'яне. Ви ж не будете кричати на неї, щоб воно випрямилася й росла так, як потрібно. Ви спробуєте зрозуміти, чого не вистачає паростку – води, сонячного світла чи простору для зростання? Так само потрібно ставитися й до дитини, але так само потрібно ставитися й до себе.Тому, замість того, щоб лаяти себе за те, що ви – неідеальна мати, підтримайте себе. Є кілька простих способів зробити це:

  • Приділяйте сну досить часу. Недостатня тривалість часу, відведеного на сон – поширене явище в матерів, і це часто стає причиною перепадів настрою, проблем з пам'яттю та концентрацією уваги.
  • Пообіцяйте дітям, що не будете більше кричати на них. Діти повинні вручати вам символічну нагороду щодня, коли ви виконали цю обіцянку.
  • Сповільніть ритм свого життя, наскільки це можливо. Це допоможе вам відчувати менше стресу, більше насолоджуватися спілкуванням з дітьми.
  • Прочитайте цікаву книгу про виховання або почніть спілкуватися з іншими батьками, з якими ви зможете обмінюватися порадами й підтримувати один одного.
  • Прийміть й полюбіть себе. Ви зможете по-справжньому любити дитину тільки тоді, коли ви любите себе.

Щоб дотримуватися даних рекомендацій, вам буде потрібно докласти певних зусиль. Але життя коротке, ви заслуговуєте підтримки, а ваша дитина заслуговує хороших батьків. Дні, проведені з дітьми, можуть здаватися довгими, але повірте – вони виростуть дуже швидко. Кожного дня в дитини залишаються спогади про дитинство. Спілкуючись з вами, вона вчиться створювати стосунки в дорослому житті.Вам не потрібно змінюватися в одну мить. Найміцніші зміни відбуваються неспішно, крок за кроком. Формуйте нові звички, почніть з того, що надавайте собі підтримку вже сьогодні.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/parents/4792/

Здорові засади виховання щасливих дітей

щасливе дитинство Сучасні батьки рідше замислюються про слово «щастя» стосовно своїх дітей. Вони думають про успіх. Вони порівнюють своїх дітей. Вони зважують етапи розвитку, оцінки в атестаті та високі нагороди. Вони розмірковують над тим, чи не відкласти вступ дитини в дитячий садок (або школу) на наступний рік - не для того, щоб вона була щасливою, а щоб мала перевагу перед іншими дітьми на ігровому майданчику або в класі. Так, вони багато думають про це.

Але такі батьки забувають подумати про те,що робить їх дітей щасливими. Колись діти проводили більшу частину свого часу на вулиці й рідко дивились телевізор. Їхуявабезперешкодно розвивалась, адже для отримання задоволення малюкам потрібні були лише машинки із сірникових коробок і велика картонна коробка. Вони грали, вчились і спілкувались. Але в першу чергу вони отримували задоволення.

Сучасне життя загнане у вузькі рамки сценаріїв. Дні вільної гри та створення чогось з нічого закінчились. Багато дітей сьогодні просто дотримуються наміченого плану. Це не означає, що всі вони нещасні, адже багато хто з них щасливий. Багато дітей живуть життям, сповненим пригод і див, що відбуваються у дворах їхніх будинків. Але багато хто цього позбавлений, оскільки суворо дотримується плану. І це просто сором і ганьба, тому що дитинство повинно бути повністю орієнтованим на щастя й радість.

Як ми можемо зосередитись на щасті дітей, якщо завжди є так багато важливих справ? У першу чергу треба видихнути й розслабитись, а потім можна скористатись підказками, які мимоволі дають нам щасливі діти. Отже, далі зазначено сім маленьких секретів щасливих дітей.

1. Вони їдять вчасно

Ви можете подумати, що це занадто просто, щоби бути реальною стратегією виховання. Подумайте ще раз. Ви коли-небудь відчували таке відчуття голоду, що просто хотілося кричати? Саме так почуваються діти, коли їм доводиться пропустити перекус або чекати прийому їжі на дві години довше звичайного часу, щоб узяти участь в якійсь супермодній сімейній вечері. Неприємні відчуття.

Харчуваннячерез регулярні проміжки часу забезпечує енергією молодий мозок і тіло, контролює почуття голоду. Коли діти спокійні й задоволені, вони відчувають велике щастя.

2. Вони сплять регулярно й повноцінно

Як відомо, деякі діти сплять краще, ніж інші. Хоча це, безумовно, правда, але не є виправданням поганої звички сну. Діти повинні вчитися спати. І ми повинні навчити їх цього. Коли діти втомлюються, вони починають вередувати. Коли вони добре відпочили й готові розкрити обійми назустріч прийдешньому дню, вони щасливі. Зробіть сон (і режим відходу до сну) пріоритетом.

3. Вони грають без інструкцій і вказівок

У наші дні неструктурована гра здається втраченим мистецтвом. Раніше діти розважали себе самі. Сьогодні все в них надмірно розплановано, розкладено по поличках, вони тішаться іграшками, які в дійсності грають замість них. Звісно, всі ці пожежні машини з усіма новомодними технічними ефектами неймовірно вражають, але не забувайте давати дітям прості дерев'яні вантажівки й кубики. І, будь ласка, зверніть увагу на напружений графік малюків, щодня виділяйте їм час, протягом якого вони зможуть просто грати. Така гра корисна для позитивного душевного стану.

4. Вони мають право висловлювати свої емоції

Діти кричать, коли гніваються. Вони плачуть, коли їм сумно. Вони можуть навіть тупати ногами й бігати по колу, коли не впевнені в тому, що відчувають. А іноді, якщо вам уже дуже щастить, вони роблять все це одночасно в одній із секцій продуктового магазину по сусідству. Зрозумійте, діти повинні висловлюватисвої емоції. Дорослі знають, що треба подзвонити другу, з яким можна поділитися своїми бідами, а діти трохи простіше (у найкращому сенсі цього слова) й нехитрі. Примушуючи їх замовкнути та критикуючи привселюдно, ви не вирішите проблему. Нехай діти вихлюпнуть емоції по-своєму, а потім запропонуйте їм свою допомогу. У такий момент витерпітиістерикудитини досить важко, але це краще, ніж примушувати її все життя тримати в собі негативні емоції, які можуть призвести до розладів харчової поведінки, депресій або інших емоційних проблем.

5. Їм надається право вибору

Діти дуже слабо контролюють своє життя. Їм постійно кажуть, куди йти, що робити, що їсти. Трохи особистого контролю над ситуацією допомагає малюкам відчувати себе щасливими. Нехай діти вибирають собі одяг самі. Дозвольте їм у вихідні вибрати меню вечері. Спитайте їх, які секції та гуртки вони б хотіли відвідувати. Дайте їм можливість приймати якісь рішення та спостерігайте за відповідною посмішкою й радістю.

6. Вони відчувають, що їх чують

У дітей розвинена інтуїція. Навіть маленькі діти знають, коли батьки уникають їх або відповідають автоматично й формально. Коли діти відчувають, що батьки по-справжньому слухають їх (про все на світі, від кращої «тачки Блискавки МакКвін» і «дракона Нічна Фурія» до знань, отриманих у школі), вони відчувають сильний зв'язок з батьками. Це підвищує їх упевненість у собі й загальне відчуття щастя. Слухайте, коли щось кажуть ваші діти. Це найкращий спосіб побудувати відкриті й чесні стосунки з ними та зробити їх щасливими.

7. Вони відчувають безмежну любов своїх батьків

Діти щось ламають і влаштовують безладдя. Ви в сотий раз кажете їм не стрибати з дивана, але вони роблять це знову і знову. А потім плачуть. Тому що дитинство багато в чому ґрунтується на методі спроб і помилок, іноді дітям просто необхідно ризикувати. Вибачайте їм. Любіть їх в будь-якому випадку, незважаючи ні на що.

Коли діти знають, щобатьки люблятьі підтримують їх в будь-яких обставинах, вони охочіше приймають здоровий ризик і стають сміливіше. Вони більш упевнені в собі та в безпеці своїх рішень. Вони знають, що люди іноді роблятьпомилки, але життя дає можливість їх виправити.

Коли діти знають, що батьки завжди поруч і в горі, і в радості, вони щасливі.

(За матеріалами http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/1744/)


Вчасно виявити і попередити прояви насильства

Сучасне суспільство має тенденцію до прояву насильства. Тому неПрот проявів насильства дивно, що таке явище спостерігається і в навчальних закладах. Вчасно виявити і попередити прояви насильства – основне завдання педагогів, психологічної служби.

19 лютого в Березанській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 відбувся профілактичний захід з учнями 10 класу на тему: «Що таке насильство? Як себе захистити?» за участю Верес Лесі Олександрівни, в.о. начальника відділу опіки, піклування і усиновлення ССД виконавчого комітету Березанської міської ради. Також, практичним психологом Зубко М. В.,була проведенадіагностика агресії в учнів.

Цей захід був проведений з метою застереження дітей від приховування фактів насильства та запобігання його проявів в учнівському середовищі.


Шкільний психолог радить

Шкільний психолог

Рекомендації для батьків

Якщо Вашій дитині не надають перевагу в класі однолітки, спочатку потрібно вияснити причину, яка може бути в самій дитині. Дуже часто сама дитина своєю незвичайною (неприйнятою в даному колективі)поведінкою (як природне бажання звернути на себе увагу), негативною установкою на спілкування з однолітками, ворожим ставленням, підозріливістю може провокувати подібне ставлення до себе. Спрямовуйте дитину до навчання, так вона зможе підвищити власний авторитет в очах однолітків. До речі, крім гарних оцінок, авторитет можна заробити й іншими досягненнями: у спорті, творчості і т. п. Займаючись в гуртку чи секції, ваша дитина знайде собі там приятелів і друзів. Це підтримає її в розумінні, що вона хороша та з нею хочуть товаришувать. Вчіть дитину бачити позитивне в людях, вміти пробачати недоліки. В колективі обов’язково є діти, які підтримують дитину, і є ті, які займають нейтральну позицію. Нехай дитина спробує здружитись з ними, або хоча б почати спілкуватись. Міжособистісні відносини в дитячому колективі змінюються, часто діти, внаслідок внутрішніх змін, з тих, кому не надають перевагу стають соціометричними “зірками”, часто завойовують авторитет в класі.

Якщо ваша дитина не виявляє зацікавленості до навчання, то спершу треба з‘ясувати, чим іншим цікавиться син чи донька. Це важливо знати, щоб виховувати пізнавальні інтереси на основі вже наявних та запобігти нерівномірному розвитку інтересів або визначити пріоритетні напрямки в навчанні. Багато дітей не встигають у навчанні, їм не подобається вчитися тому, що батьки не виявляють інтересу до їхніх навчальних занять, не перевіряють, як вони виконують домашні завдання, чим займаються у вільний час.Причина може ще полягати в тому, що дитина не розуміє і не встигає вивчати шкільну програму разом з однокласниками. Деяким батькам в це важко повірити, але коли дитина бачить, що вона не така швидка чи розумна як друзі, психологічно відчуває стрес, який призводить до стандартного «не буду робити!». Вихід з даної ситуації один — допомагати дитині справлятися з обсягом домашньої роботи і займатися додатково. Самостійно ви будете робити це чи ні — вирішувати вам. Зацікавити дитину черпати знання заради самих знань. Ті батьки, яким вдається це, надзвичайно мудрі і по-справжньому думають про майбутнє дитини. Вони розуміють, що дитина щодня повинен бути готовий відкривати світ для себе заново. Зараз - самостійно, потім - зі своїми дітьми. Будинки, де є такі сім'ї, наповнені живим спілкуванням - обговоренням книг, фільмів, суперечками і душевними розмовами. Позитивний приклад. Дитині важливо бачити, що і мама, і тато весь час вчаться чогось і вміють отримувати задоволення від цього, тоді їйсамій захочеться наслідувати їх у всьому. Не лінуйтеся розвивати дитину, водити її на виставки, в музеї, на концерти, і обов'язково обговорюйте побачене. Не дайте дитячому цікавості згаснути - і дитині легше буде перенести цей інтерес на навчання. Цей процес в такому випадку відбудеться сам по собі. Захопленість комп’ютерними іграми та інтернетом. Це найбільш поширена причина неуспішності і небажання вчитися у сучасних дітей. Зацікавити шкільними предметами дитини набагато складніше, ніж захоплюючими іграми і безліччю розваг на просторах Інтернету. Тим не менш, батькам варто пошукати щось корисне і потрібне у навчанні і розповісти про це дитині, тим самим підвищивши його мотивацію.


Не дивлячись на канікули та прохолоду в школі 28.10.2015 року відбувся цікавий тренінг для учнів 7 класу « Як бути толерантним»

тренінг 1

тренінг 2

На тренінгу учні відпрацьовували навички взаємодії в групі, визначили на скільки самі мають якості толерантної особистості.


Як виступати перед публікою?

Іноді людям доводиться виступати перед публікою. Уміння говорити красиво, говорити правильно, звучати позитивно, вміти переконати в своїх ідеях необхідно кожній людині. І не має значення, яку форму містить доповідь: лекція, семінар, участь у конференції, презентація чогось, або просто «відповідь біля дошки» в школі.

Підготовка до виступу

В першу чергу необхідно з'ясувати, чого боїться людина перед публічним виступом. Зазвичай боїться того, що погано сприймуть, перервуть, поставлять важке запитання, помітять помилки і т.д.

Природно, потрібно заздалегідь відрепетирувати виступ, якісно підготувати матеріал, показати його іншим.

Не варто тримати в голові думки про невдачу. Так можна «запрограмувати» провал виступу, потрібно думати лише про приємне і хороше. Потрібно зосередитися на двох думках:

· інформація – необхідно тримати в голові те, що буде доповідати виступаючий;

· спосіб – як виступаючий буде це доповідати.

Це і є основні компоненти доповіді. Всі інші страхи, здогади і т.д. потрібно залишити в стороні.

По можливості можна заздалегідь ознайомитися з місцем виступу й з аудиторією. Прокручування в голові успішного варіанти виступу перед публікою, морально підготує до майбутнього виступу і надасть позитивний ефект в подальшому.

Кілька порад для підготовки до публічного виступу:

Підготувати план. Необхідно накидати план, по якому треба говорити. Не варто записувати весь текст, але його пункти повинні бути перед очима.

Говорити, а не читати. Коли виступ йдеться своїми словами – мова виглядає в рази привабливіше.

Вести діалог з публікою. Не вести монолог, багато доповідачів роблять саме таку помилку. Адже якщо доповідач говорить сам із собою, то чому його повинні слухати інші. Дати можливість прийняти невелику участь у виступі групи слухачів, прислухатися до публіки, інакше доповідач ризикує залишитися без уваги.

Стислість і простота. Не затягувати виступ. Використовувати як можна більш прості вирази.

Використовувати паузи. Читати текст з абзацами набагато легше, слухати мову з паузами теж. Люди повинні осмислити і дати реакцію на сказане, а виступаючий зміг би зосередитися на наступному пункті.

Чіткіше й голосніше. Говорити чітко, голосно і чітко. Це обов'язкова умова для будь-якого виступу, інакше слухачі можуть просто не почути.

Практика. Тільки практика публічних виступів допоможе дійсно зрозуміти і навчитися використовувати всі перераховані поради.

Кiлькiсть переглядiв: 1393

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.